Безкоштовне житло у Нью-Йорку: як іммігрантам оселитися в готель та нічого за нього не платити

Майже 70% мешканців Нью-Йорка не володіють житлом, а орендують його. Однак винайняти квартиру в Нью-Йорку не так просто. Навіть якщо у вас є гроші, але немає необхідних документів або кредитної історії, власник нерухомості може запросто відмовити. Однак у місті є програми, які розраховані на іммігрантів та дозволяють абсолютно безкоштовно оселитися у готелі-притулку у Нью-Йорку.

Таких програм дві: для самотніх іммігрантів та для сімей з дітьми. Щоб вас поселили в готель-притулок, потрібно спочатку приїхати до спеціального розподільчого центру та пройти там реєстрацію (всі центри відкриті цілодобово).

Якщо ви самотній іммігрант чоловічої статі, що потребує житла, то вам потрібно їхати в 30th Street Intake Center за адресою: 400-430 East 30th Street.

Якщо ви самотня іммігрантка, якій потрібне житло, їдьте до Franklin Shelter за адресою: 1122 Franklin Avenue (поряд з 166th Street).

Більше інформації про програму надання житла для одиноких дорослих можна прочитати тут.

Якщо ви належите до сім'ї з дітьми, то заявку на безкоштовне житло потрібно подавати до Prevention Assistance and Temporary Housing (PATH) за адресою: 151 East 151st Street. Більше про безкоштовне житло для сімей у Нью-Йорку можна дізнатися за посиланням.

За темою: Житло, стільниковий зв'язок, страховка, банківський рахунок для нових іммігрантів у Нью-Йорку: особистий досвід росіянина

Особистий досвід іммігранта: як сім'я отримала безкоштовне житло у Нью-Йорку менш ніж за добу

Юрій Кузьміних приїхав до США рік тому. Він не міг працювати, оскільки не було дозволу. Зараз він із сім'єю живе у безкоштовному готелі-притулку та активно шукає роботу (дозвіл прийшов пару тижнів тому). Він розповів, як отримав безкоштовне житло у Нью-Йорку, YouTube-каналу "Бюро".

У лютому вони з родиною приїхали до розподільчого центру у Бронксі, щоб подати заявку на безкоштовне житло.

“Там велика черга була, ми відстояли півдня. Коли ми підійшли до віконця, у мене запитали лише про імміграційний статус. Я сказав, що я в країні перебуваю, як претендент на політпритулок, документи відправлені до суду. Зараз маю лише форми з кордону. Вони сказали, що все ок, і їм більше нічого не треба. Тобто, не просили нічого показувати. Вони не стали нічого перевіряти, питати, дивитись”, – розповів Юрій.

Після інтерв'ю його родину проводили на 4 поверх та попросили почекати, доки приїде автобус. За годину-півтори вони були вже в автобусі на шляху до готелю. Але далі все пішло не так добре та гладко, як починалося.

“Нас привезли до якогось готелю у центрі Манхеттена, висадили, автобус поїхав. Ми деякий час чекали у холі, після чого до нас підійшла жінка, запитала наші прізвища, перевірила за своїми списками і сказала, що моєї родини у списках немає… І вирішуйте питання самі як хочете”, – зазначив Кузьміних.

Юрій просив її зателефонувати до розподільчого центру у Бронксі, бо, швидше за все, це накладка з їхнього боку. Але вона відмовила та відправили Юрія з сім'єю розбиратися із центром самим.

“Ми викликали таксі, дісталися назад Бронкса, до цього центру. Співробітниця там нас зустріла, довго дивувалася, але зрештою сказала: “Добре! Давайте заново. Ми ще раз відстояли цю чергу і пройшли всю ту саму процедуру”, – розповів Юрій.

Десь близько ночі приїхав черговий автобус, людей розвозили по різних готелях. Сім'ю Юрія привезли до готелю на Манхеттені. Там їм дали сімейний номер із двома двоспальними ліжками – для нього, дружини та їхніх двох дітей.

Перед заселенням нас оформили: зняли копії з ID. Ми підписали угоду про перебування у притулку. Наскільки я пам'ятаю (я швидко його намагався зрозуміти, я його сфотографував, мені дали це зробити), умови там були такі: якщо сім'я з дітьми, то бути в шелтері не пізніше 9 години вечора, якщо без дітей, то можна до 11 вечора. Ми зобов'язалися активно шукати роботу, житло, співпрацювати із соціальним працівником, який буде для всіх, хто перебуває в шелтері, розробляти індивідуальну програму з адаптації та входження до соціуму… Я поки не знаю, що за цим стоїть, ми ще жодного разу не спілкувалися з нашим соціальним працівником”, – розповів іммігрант.

За його словами, жодних термінів проживання для них не встановили. Є певні вимоги: не порушувати суспільний лад та інші базові речі. За порушення цих правил можуть позбавити місця у шелтері, але термін проживання не вказують.

Примітно, що угода згадує оплату, але цей пункт дуже розпливчастий і незрозумілий.

“В угоді написано, що якщо ви почнете працювати, то ви зобов'язані компенсувати проживання у шелтері, але в якому розмірі не зрозуміло. Чи це означає, що це будуть ціни приблизно, як номер у готелі (на сайті цього готелю зазначено від 100 до 300 доларів за добу), або це якісь інші суми, взагалі незрозуміло. А якщо немає доходів, то відповідно з вас нічого не питатимуть”, – наголосив Юрій.