Синдром Брайтона: як рунгліш стала мовою російської еміграції

«Я забукался до ДЕНТИСТ на туморроу. Мої чілдринята грають на стрите ». Цю анекдотичну помісь російської та англійської мови журналістка Тетяна Худякова називає «синдромом Брайтона». На прохання порталу SM вона розбирається в тому, як цей своєрідний діалект став популярним на Брайтон-Біч і в інших районах англомовних країн, де живуть росіяни.

«Послайсіть або цілим Пісом?»

Ви напевно бачили цей незабутній ролик, золоту класику YouTube. Мешканка міста Торонто (в минулому - Одеси) Зоя Вексельштейн стала не просто зіркою інтернету, а символом цілого соціокультурного явища під назвою «рунгліш».

Термін «рунгліш» походить від простого злиття: російська + English. У 2000 році так назвали мову, на якому космонавти спілкувалися на борту Міжнародної космічної станції. Слово відразу стало дуже популярним. Пізніше так стали жартівливо називати «наречие», на якому заговорили іммігранти з СРСР в англомовних країнах.

Безперечна столиця «російського англійської» знаходиться на Брайтон-Біч. Цей невеликий район на півдні Брукліна до початку Великої депресії був фешенебельним курортом. З приходом в США економічної кризи розкішне життя в Брайтоні закінчилася, а замість заможних європейських туристів район почали заселяти жебраки іммігранти.

Місце мальовниче, прямо поруч з Атлантичним океаном. Проте, Брайтон-Біч довгий час залишався непрестижним, важкодоступним, кримінальним - і тому відокремленим місцем. По суті, він став зоною компактного проживання вихідців з СРСР - саме завдяки їм район відродився, розширився. І врешті-решт перетворився на своєрідний анклав зі своєю інфраструктурою, способом життя і мовою.

Неповторний псевдодіалект, на якому заговорили в Америці так звані «ковбасні емігранти», багато разів потрапляв в літературу. Напевно, найвідоміший, що було написано на цю тему, - есе Тетяни Толстої «Надія і опора». Фрагменти діалогів звідти пішли в народ:

«Америка, рік 1998 місто - будь-який, російський магазин.

Покупець - продавцеві: Мені полпаунда свісс-лоу-фетного сиру.
Продавець: Тю! .. Та хіба ж сир - свісс-лоу-фетний? Те ж чіз!
Покупець (дивуючись): Чіз?
Черга (в нетерпінні): Чіз, чіз! Не затримуйте, люди ж ж чекають.
Покупець (вагаючись): Ну свесьте полпаунда чізу.
Продавець: Вам послайсіть або цілим Пісом? »

Герої роману Василя Аксьонова «Новий солодкий стиль» - російські емігранти в Америці - висловлюються приблизно так само. Автор навіть забезпечив книгу докладними коментарями-перекладами. Там зустрічалися такі вирази: «шатапчік», «фіксануть брекфаст», «як ти сьогодні дуінг» і так далі. Книга була написана в 1998 році, а сьогодні навряд чи б потребувала такого докладному коментуванні: багато хто з цих пародійних слівець стали цілком повсякденними в іммігрантських гетто.

«Ніяк не виберуть, якою мовою говорити»

Російська мова замикає десятку найпоширеніших в США. У самій країні, за даними останнього перепису, живе більше трьох мільйонів людей російського походження. Всі вони (і вихідці з радянських республік, і нащадки емігрантів з Російської імперії, які народилися вже в США) звуться там Russians, незалежно від їх реальної національності.

Прийнято вважати, що було чотири хвилі еміграції. Перша була пов'язана з російсько-американською компанією 1799-1881 років. Ентузіасти приїжджали в Америку освоювати нові землі і засновувати поселення. Друга почалася незадовго до революції: їхали євреї (від погромів) і просто ті, хто не хотів жити в Росії при новій владі. Третя хвиля припала на 1961-1986 роки. Це неповерненці, які відмовилися їхати додому під час закордонних поїздок, і політичні емігранти.

Четверта, найчисленніша хвиля почалася після перебудови. Залізна завіса впав, і з СРСР стали масово виїжджати в пошуках нового життя. По всій видимості, дивний мову російської еміграції сформувала якраз ця хвиля. Адже колишні громадяни Радянського Союзу ніякої мови, крім російської, найчастіше не знали. За радянських часів іноземну мову викладали слабо: навіть круглий відмінник, який визубрив всю граматику, не міг сказати по-англійськи ні слова.

Потрапивши в нову мовне середовище, російські американці як і раніше тяжіли до старої: спілкувалися переважно один з одним, селилися в одних і тих же районах, ходили в російські магазини, читали російські газети, влаштовувалися один до одного на роботу.

Що зовсім не допомагало інтеграції. Зовсім вже ігнорувати англійська в Америці теж не виходило: вивіски, покажчики, етикетки, телепередачі - все це, зрозуміло, офіційною мовою держави.

Так і вийшло, що наші люди природним чином почали привласнювати слова з домінуючого мови - спритно вбудовувати їх в рідну російську. Наприклад, в російське пропозицію раптом вклинюється англійське слівце, окремі речі отримували нові назви (хайвей, флет, карпарк). Або ж просто до англійського слова приставляли російський суфікс. Часом на світ з'являлися справжні кадаври.

Деякі дієслова втрачали своє первісне значення і отримували те, яке диктувало англійське вживання. Так, дієслово «стояти» перетворювався в еквівалент англійського stay, а замість російського «оголосити», з'являлося загадкове «енаунсіть».

Загалом, мова іммігрантів почала звучати так, як ніби-то вони ніяк не можуть вибрати, якою мовою говорити, і намагаються на обох. На напівзабутий російський наклався недовчений англійська. Звичка говорити на рунгліш (і навіть оформляти на ньому вивіски) на Брайтон-Біч зберігається до цих пір.

Це лікується?

Рунгліш не завжди означає повне незнання мови. Людина може намагатися формувати англійські пропозиції, використовуючи зазубрену лексику і при цьому абсолютно ігноруючи мовну культуру. Через це навіть граматично бездоганна мова ніколи не звучить досить переконливо для носіїв.

Боротися з цим можна лише одним чином - постаратися синхронізувати мислення і мову, який в даний момент використовується.

Чи збираєтеся говорити по англійськи - думайте по-англійськи. Почати не так складно, як здається. Переведіть гаджет на англійську, дивіться фільми і серіали в оригіналі, більше спілкуйтеся з носіями мови.

А якщо ви живете в такої специфічної мовному середовищі, як Брайтон-Біч, від російсько-англійського діалекту позбутися не так просто. Тут є тільки один по-справжньому дієвий вихід - із зони комфорту. А ще сенс в конструюванні третьої мови просто відпаде, якщо на досить хорошому рівні знати перші два.