У Нью-Йорку є таємний клуб 'мислезлочинців', які втратили репутацію та кар'єру за необережне висловлювання
29.05.2023, 13:29 EST
Людмила Балабай
Щомісяця понад 200 журналістів, науковців та інтелектуалів отримують запрошення на приватну зустріч у Нью-Йорку – Збори злочинців. Там діють лише два правила. По-перше, запрошений має бути готовий спілкуватися з людьми, які зазнали соціального остракізму («скасування» у суспільстві) за те, що висловили свою думку, відмінну від мейнстрімної політики. Серед гостей – відомі люди, яких звільнили чи “словесно побили” за необережне висловлювання, і ті, хто не був публічною персоною, але втратив друзів, роботу чи почувається чужим у суспільстві, де надмірна толерантність стала нормою.
Друге правило зустрічі – гість має подобатися Памелі Парески, організаторові зборів. Памела – 56-річний психолог із Челсі, яка провела своє життя серед інтелігенції в Іллінойсі та Колорадо. На початку 2019 року, коли Парески була у Нью-Йорку, друг переслав їй запрошення на вечерю від журналіста Барі Вайса. Запрошення починалося зі слів: «Дорогі мислезлочинці». Паріски це сподобалося, і вона перейняла ідею таких вечерь під час пандемії. Наразі зустрічі проходять щомісяця, на кожній збирається від 10 до 60 осіб. На одному із зборів побував журналіст видання The New Yorker.
Сховатися, щоб не бути скасованою
Парески навмисно провела більшу частину життя в тіні. Вона побоюється, що увага громадськості може зробити її мішенню тих, кому не подобаються її ідеї, і вона сама може стати жертвою культури “скасування”.
Ліві вважають, що побоювання з приводу "культури скасування" перебільшені, деякі наполягають, що такої культури взагалі немає. Але Парески вважає це явище реальною загрозою і намагається з ним боротися.
Її роботи, які часто публікуються в журналі Psychology Today, присвячені соціальній динаміці остракізму. Вона була провідним дослідником і редактором книги Грега Лук'яноффа та Джонатана Хайдта "Coddling of the American Mind" (2018) про безпечні простори. У рамках цього проекту Парески запровадила термін «безпека» для позначення культури, яка ставить фізичну та емоційну безпеку вище за інші практичні та моральні потреби. Протягом чотирьох років вона працювала з Лук'яноффим у правозахисній групі Fire, яка просуває свободу слова у кампусах коледжів.
Парески підкреслює, що жоден із гостей її клубу не є справжнім злочинцем, хоча “навіть злочинці заслуговують на те, щоб їх хтось любив”.
За темою: У магазині посуду на Манхеттені є секретний музей із рідкісними експонатами
Думки-злочинці збираються по всьому Нью-Йорку. Вони співали у Marie's Crisis Cafe, піано-барі у Вест-Віллідж, який часто відвідують геї. Вони здійснили річковий круїз Іст-Рівером, який для них сплатила некомерційна організація, назва якої Парески не хоче афішувати. Якось вони опинилися в особняку у Верхньому Вест-Сайді з групою фінансистів та людей мистецтва, які також зустрічаються наодинці, щоб обговорити спірні теми. Іноді вечірка відбувається в іншому штаті.
Найчастіше гурт зустрічається у кафе Olive Tree, ресторані у Грінвіч-Віллідж. Цей заклад – точка для різних дисидентів у місті. Там часто виступають скандальні артисти.
Дуже різні гості
Багато учасників не хочуть афішувати свою участь у клубі. Інші, зокрема, Майкл Тед Аллен і Саманта Харріс, співвласники юридичної фірми, які жартома називають себе «Адвокатами скасованих», налаштовані більш відкрито.
Один із гостей зустрічі – Джошуа Кац, колишній професор Прінстонського університету, який у 2020 році написав неоднозначне есе. Він назвав антирасистську протестну групу Ліга Чорної Справедливості «невеликою місцевою терористичною організацією». У 2021 році Кац та його дружина Сольвейг Голд почали їздити до Нью-Йорка, щоб відвідувати збори Парески. У 2022 році Каца звільнили з Прінстона, університет заявив, що вчений, серед іншого, не співпрацював під час розслідування його передбачуваних сексуальних стосунків зі студенткою у 2006 та 2007 роках.
Деякі з гостей Парески – старі друзі та колишні колеги. Наприклад, із Сарою Роуз Сіскінд вони познайомилися на вечірці. 2012 року, коли Сіскінд навчалася в Гарварді, вона написала статтю, в якій розкритикувала програму позитивних дій. Ця програма спрощувала вступ до вузу афроамериканцям. Сіскінд наполягала, що подібні програми призводять до того, що до коледжу приймають людей, які не мають достатньої академічної бази. Після цієї статті її друзі перестали з нею розмовляти, незнайомі люди критикували та обзивали її.
Нині Сіскінд 31 рік. Вона стендап-комік та власниця науково-орієнтованого комунікаційного бізнесу. Але вона каже, що пережите в Гарварді сильно вплинуло на неї: «Я страшенно ненавиділа себе». Їй знадобилося багато років терапії та медикаментозного лікування, щоб прийняти себе.
Сіскінд ходить на збори Парески вже кілька років — зазвичай раз на два місяці. Її дуже непокоїть те, як суспільство сприймає заклики до дискусій на складні теми. В основному їй подобаються люди, яких вона зустрічає на зборах мислезлочинців, але багато хто з них страждає через те, що їм довелося пережити, адже вони просто мали сміливість сказати те, що думають.
Серед гостей – Тайлер Фішер, актор і комік, який робить пародійні відео, у тому числі висміюючі Ділана Малвані, зірку соціальних мереж, який розповідає про процес зміни статі. Зрозуміло, жарти з теми зміни статі викликали масу критики. Але Фішер зізнався, що критика посилила його бажання жартувати на гострі теми. У результаті це призвело до «почуття загнаного в кут щура, коли я закінчую тим, що говорю речі, які ніколи б не сказав».
У кафе також присутній Кім Джонс – мати плавчині з Єльського університету, яка програла на змаганнях трансгендерній спортсменці Ліє Томас минулого року. Джонс заснувала організацію ICONS (Independent Council on Women's Sports). Вона виступає за принцип, за яким трансгендерні жінки не повинні мати права брати участь у змаганнях у жіночому спорті.
Джонс не вважає себе скасованою, вона впевнена, що «99% людей згодні майже з усім, що я кажу». Але Парески парирує: "Скільки з них готові відкрито заявити про це?", і Джонс погоджується, що небагато.
Відбір у клуб “мислезлочинців”
Парески зазначила, що, скажімо, Харві Вайнштейну не радітимуть на її зборах, але чітких параметрів відбору немає. Рішення про те, щоб запросити когось на збори, приймає саме вона, інші гості не заперечують цього запрошення. Тому іноді у клубі з'являються люди з вкрай сумнівною репутацією.
На початку пандемії письменник Стівен Елліот запросив Парески на танцювальну вечірку у Zoom. У результаті вона запросила його на зустріч думці злочинців.
Елліотт – засновник впливового літературного веб-сайту The Rumpus. Він був включений до списку «дерьмових медіа-чоловіків», який поширювався серед жінок у галузі у 2017 році. Список був електронною таблицею, де жінки висували анонімні звинувачення проти чоловіків, з якими вони працювали. У цьому списку Елліотта звинуватили у зґвалтуванні. Пізніше він подав до суду на творця таблиці Мойру Донеган за наклеп, це викликало засудження з боку його видавця Graywolf Press, а також друзів та колег. Донеган погодилася врегулювати позов, і Елліот отримав компенсацію.
Але були й громадські звинувачення проти Елліотта. Письменниця Клер Вей Уоткінс розповідала, що якось Еліот гостював у неї і наполягав на тому, щоб спати в її ліжку. Маріса Сігел, яка працювала на Елліота в The Rumpus, розповіла, що одного разу вночі він несподівано з'явився в її номері в готелі і не йшов, хоча вона його про це просила. Письменник заперечує це та списує все на непорозуміння.
Потік звинувачень поклав кінець літературної кар'єрі Елліота, але привів його до думки злочинців, хоча і в цьому клубі він подобається не всім.
