The article has been automatically translated into English by Google Translate from Russian and has not been edited.
Переклад цього матеріалу українською мовою з російської було автоматично здійснено сервісом Google Translate, без подальшого редагування тексту.
Bu məqalə Google Translate servisi vasitəsi ilə avtomatik olaraq rus dilindən azərbaycan dilinə tərcümə olunmuşdur. Bundan sonra mətn redaktə edilməmişdir.

Як син емігрантів з України став найпопулярнішим мером Нью-Йорка

05.03.2024, 14:53 EST

Аліна Приходько

Підписуйтесь на ForumDaily NewYork в Google News

Едвард Коч – історична постать Нью-Йорка. Це мер, ім'я якого стало уособленням епохи. Він перетворив місто, зробив його символом оптимізму та єдності. Ми вирішили поділитися тим, якою неординарною особистістю був 105-й мер Нью-Йорка, а також розповісти про його зв'язок з Україною та любов до Ізраїлю.

Едвард Коч – американський політик, юрист, кінокритик та телеведучий, якого тричі поспіль обирали мером Нью-Йорка. Його батьки родом із українського села Устечко (Тернопільська область). За часів Першої світової війни вони емігрували до США, де народився Едвард Коч у 1924 році.

Він став 105 мером Нью-Йорка 1 січня 1978 року і був його міським головою аж до грудня 1989-го. Другі та треті вибори Коч виграв із понад 70% голосів виборців. Він проводив реформи, займався відновленням міської інфраструктури, що постраждала від багаторічної кризи, і входять до мегаполісу боро. Коч скоротив витрати на утримання своєї адміністрації та міських служб, зменшив податки. Нью-Йорк саме за його каденції почав процвітати: міський бюджет зріс майже вдвічі. Мешканці мегаполісу вважали Едварда Коча щасливим талісманом.

Я люблю Нью-Йорк

Коч сказав геніальну та просту фразу: "I love New York". Так народилася лав-марка міста та символ Нью-Йорка із серцем. Він сказав, що яким би місто не було, як би погано йому не було, але краще за Нью-Йорк у світі все одно немає. І всі з ним погодились. Така політика призвела до того, що Нью-Йорк зумів підвестися.

На той час столична транспортна адміністрація знаходилася в руках профспілок, і всі працівники були їхніми членами, отримували добрі зарплати та бенефіти. Вони мали значний вплив на місто, і, коли спалахнула інфляція, ці працівники загрожували страйком. Кіч не пішов їм назустріч. Натомість він сказав: “Я подивився у вікно і побачив, що люди йдуть пішки через Бруклінський міст. Я подумав, що це порятунок, що ми не здамося. Ми зможемо пішки йти на роботу, ми безкоштовно підвозитимемо один одного”.

За темою: Як єврейський скрипаль врятував Карнегі-хол від загибелі: історія Ісаака Стерна

Це призвело до розриву профспілкової хватки та створення руху опору. Це стало виявом єдності та солідарності ньюйоркців у важкі часи. Мешканці міста згуртувалися, підтримали одне одного і не піддалися паніці. Ньюйоркці відчули себе однією великою родиною.

Неординарна особистість

У багатьох моментах Коч був екстравагантною як для типового міського голови особистістю. Замість ховатися у своєму кабінеті, 105-й мер їздив на нью-йоркському метро, ​​спілкувався з людьми на вулиці, ходив до ресторанів. Йому було важливо, що пересічний мешканець міста думає про його роботу.

Едвард Коч був досить емоційним, наприклад, його суперечка з Дональдом Трампом тривала десятиліття. Якось в інтерв'ю Коч сказав: “Трамп – найнеприємніша людина, з якою мені довелося працювати за всі ці 12 років”.

Після звільнення з посади мера Коч повернувся до адвокатської діяльності. Він став політичним коментатором і іноді займався оглядами фільмів та ресторанів. До його думки прислухалися навіть тоді, коли він залишив посаду мера та вийшов на пенсію. Коч критикував президента Барака Обаму за недостатню, на його думку, підтримку Ізраїлю.

Все своє життя Едвард Коч зберігав особливий сентимент до української громади Нью-Йорка – часто брав участь у зборах українських організацій, у тому числі в роботі Українського конгресового комітету Америки.

За кілька років до смерті він вибрав собі надгробок і зробив напис на ньому: “Едвард Коч, мер міста Нью-Йорка. Він пишався своєю єврейською вірою. Він люто захищав Нью-Йорк. Він дуже любив свій народ. Найбільше він любив свою країну, Сполучені Штати Америки, в армії якої служив під час Другої світової війни”.

Потім він додав на цьому надгробку останні слова, вимовлені Даніелем Перлом – американським кореспондентом, якого взяли в заручники терористи Аль-Каїди: “Мій батько – єврей, моя мати – єврейка, і я також єврей. Слухай Ізраїль, Господь наш Бог, Господь єдиний”.

Підписуйтесь на ForumDaily NewYork в Google News
Автоматична публікація WP2Social На основі: XYZScripts.com