Дрони, старовинні вишиванки та допомога військовим: у Манхеттені пройшов Український фестиваль 

На три дні район Манхеттена, який історично називають Українським селом, і справді нею став. У вихідні тут пройшов фестиваль української культури. Навіть дощ не зміг розлякати гостей та учасників свята. Тут пригощали варениками та пиріжками, продавали вишиванки та вінки, співали українські пісні і, звичайно ж, збирали гроші на армію, щоб наблизити перемогу України у війні з Росією.

Район, який називають Українським селом або Маленькою Україною – це частина більшого та відомого району Манхеттена – Іст-Віллідж. Наприкінці 19-го та на початку 20-го століть тут масово селилися українські іммігранти – і саме тому він отримав таку назву. Після закінчення Другої світової війни тут мешкало понад 60 тисяч українців. Зараз, звичайно, винайняти квартиру в цьому районі для нових іммігрантів не по кишені. Але тут зберігся український дух – тут є український музей, українські ресторани, серед яких відома “Радуга”, українська греко-католицька церква. Саме біля Собору Святого Юра на перехресті 7-ї стріт та вулиці Тараса Шевченка протягом кількох десятиліть щовесни і організовують біляКраїнський фестиваль.

Цього року відкриття фестивалю зіпсував зливу, але, як виявилося, ні учасників, ні гостей він не зупинив. Навпаки – під дощем ароматний борщ та гарячі вареники розліталися ще швидше.

Не фестиваль, а волонтерський хаб

З початку війни фестивалі, по суті, перетворилися на великий волонтерський пункт – у кожному наметі тут збирають пожертвування. Наприклад, за донат можна написати листа солдатові – і навіть запечатати його жовто-синім сургучем з гербом.

Це наш особливий проект “Напиши листа українському солдатові”. Будь-хто охочий може написати листа, а наші волонтери дуже швидко доставлять його на передову. Ми надсилаємо листи буквально щотижня. Ось тут ви можете побачити фотографії, як наші захисники їх одержують. Вони кажуть, що читають листи перед настанням – це піднімає бойовий дух. Ми показуємо, на що витрачаємо пожертвування – ось на ці турнікети. Так і кажемо: "Напиши один лист і врятуй одне життя солдата", – розповідає автор проекту Наталія Осташко.

Допомогти українським бійцям тут можна не лише морально, а й фізично. У цьому ж наметі волонтери збирають гроші на дрони. Дмитро Топ, співзасновник організації Liberty Ukraine Foundation, показують усю лінійку моделей, які вони постачають українській армії. За час війни вже встигли стати в цьому питанні експертами – знають, для яких завдань потрібні ті чи інші дрони. Наприклад, у цього дрона він тут найбільший, камери працюють на десять кілометрів. Це допомагає бійцям робити розвідку та спостерігати за ворогом з більш безпечної відстані. Також можна за його допомогою коригувати артилерію. Такий коштує дванадцять тисяч доларів.

Дмитро розповідає: з початку війни їх організація відправила в Україну понад сімсот звичайних дронів, триста дронів з тепловізорами та близько сотні таких професійних дронів для розвідки.

Ми є офіційно зареєстрований фонд в Америці і ми проводимо збори по всьому світу. Наприклад, нещодавно ми їздили в тур із “Океаном Ельзи”. Ми відповідали за благодійну частину цього туру, збирали кошти на дрони. Тобто кошти надходять від проектів, різних фестивалів, у яких ми обов'язково беремо участь, та й, звичайно, працюємо також із великими корпораціями.

За темою: Від Гостомелю до Нью-Йорка: українці провели благодійний марафон у США

Волонтери тут все, і не так важливий масштаб. Хтось представляє величезні фонди з мільйонними оборотами, а поряд – намет із товарами з українською символікою – тут збирають гроші для мешканців одного маленького містечка.

Я сам із маленького містечка в Тернопільській області, він називається Козова, - Розповідає господар магазинчика - ми надсилаємо гроші та іншу допомогу прямо до нашого регіону, у нас є волонтерська організація, яка називається “Благодійний фонд Козівщини”, який займається суто нашими воюючими земляками на Сході.

Тут же одна з найстаріших у Нью-Йорку українських організацій – Союз Українок Америки. Всі товари на їхньому столі – ручної роботи, їх привезли з України. Великі ляльки-мотанки, вінки, трикотажні іграшки. Останні зроблено дітьми з особливими потребами. На гроші, виручені з продажу, дівчата купуватимуть медикаменти – на їхні посилки вже чекають бійці. Волонтер Катерина Виноградова розповідає: закуповують усі за списками, які їм приходять із військових частин та шпиталів: “Усі, абсолютно всі гроші, які ми тут зберемо, підуть на потреби України – ми собі нічого не залишаємо”, – запевняє дівчина. Тут же – солодкі льодяники у формі України або у кольорах прапора, печиво та пиріжки. Все це зробила Ганна Коломієць, вона переїхала до США лише кілька місяців тому, тут уже вивчилася на кондитера і тепер таким чином підтримує рідну країну.

"Ми такого не могли навіть уявити"

Черга вистоюється біля намету із великим портретом Валерія Залужного. Волонтери жартують – головнокомандувач Збройних сил України буквально притягує до них відвідувачів. Тут пропонують усім охочим подивитися в очки віртуальної реальності. Там – не кіно чи ігри, а страшні фотографії та відео наслідків війни в Україні – ви бачите міста та селища ДО та ПІСЛЯ початку російської агресії. Багато хто знімає окуляри у сльозах. "Ми такого не могли навіть уявити", - кажуть туристи з Німеччини, які завітали на фестиваль.

Загалом серед гостей фестивалю далеко не лише українці. Тут багато американців та інших туристів – хтось заглянув, проходячи повз, когось привели друзі. Усі хвалять українську кухню та наполягають: про війну в Америці ніхто не забуває. “Ми маємо допомагати українцям, це 100%, – каже місцева мешканка Іванн, – Адже це важливо не тільки для України, а й для решти світу. Ми повинні назавжди зупинити Путіна та допомогти всім країнам НАТО, всій Європі. Якщо ми це зробимо – які країни він намагатиметься захопити наступними? Фінляндія? Естонію? Латвію? Литву? Ми не повинні це допустити, тому наша допомога Україні має лише зростати.

Особливо часто американці заглядають у намет із вишиванками Мирослави Семерей. Вона приїхала сюди із Вашингтона, у фестивалі бере участь уже 23 роки поспіль. У магазині Мирослави можна знайти сорочку на будь-який смак та гаманець. Львівські, карпатські, полтавські, буковинські вишиванки грають різними візерунками та квітами. Серед них є й музейні експонати – деякі вивезені з музеїв, які зараз під обстрілами. Це – не на продаж, а як демонстрація того, наскільки давня культура української вишивки. Втім, Мирослава розповідає – американцям двічі представляти українське вбрання не треба.

Вони дуже цікавляться вишиванками, цього року перед днем ​​вишиванки взагалі був ажіотаж. І взагалі, відколи Росія розпочала війну з Україною, американці нас дуже підтримують. Вони купують вишиванки, причому, незалежно від того, яких національностей люди – і білі американці, і азіати. Є багато колекціонерів, які купують у нас старовинні вишиванки. Вони знають, що Україна багата на мистецтво, знають, що українці роблять все своїми руками, і вони люблять це, поважають і купують наші речі для своїх колекцій.

Головні гості фестивалю

Раптом у натовпі переполох – на фестиваль приїжджають українські військові, котрі в Америці проходять реабілітацію. Їм буквально не дають пройти – кожен другий кидається обіймати та дякувати. Айдарівець Василь Левченко – він сам із Харкова, воює вже давно, 24 лютого 2022-го зустрів під Волновахою. В Америці йому упорядковують роздроблену ногу і протезують руку. Справа ця не швидка, тому чоловік тут уже кілька місяців. Сміється – прийшов на фестиваль за смаком батьківщини – і ніби потрапив на вуличку у Львові чи Тернополі. Трохи прогулявся – і одразу ще сильніше захотілося додому. У Василя плани – повернутися не лише в Україну, а й на війну.

Зараз мені повинні поставити інший протез, тому що цей дуже делікатний, він не підходить для війни. І після цього я повернуся до своєї частини – а там, що саме робитиму, залежатиме від того, як я відновлюватимуся. Поки в мене повільно зростається кістка в нозі, лікарі хотіли мене тут взагалі на рік залишити, але рік – це багато, місяць-півтора ще реабілітації – і додому.

Василеві та іншим бійцям допомогли приїхати на реабілітацію волонтери фонду Revived Soldiers Ukraine – вони займаються допомогою пораненим військовим.

Загалом я був вражений, як багато українців в Америці і які вони всі дружні. Я спілкувався з американцями та питав у них: як вам українці? Вони кажуть: ви відрізняється від усіх інших націй. Ви дуже дружні. Інших в Америці просто не зустріти. Я гадаю, ми взагалі зараз для світу стали якимось відкриттям. Раніше нас сприймали, я думаю, частиною Росії, а зараз уже світ починає для себе відкривати українців та Україну. Жаль, звичайно, що ми платимо за це дуже велику ціну, – каже Василь.

До вечора зливи затихають, і люди підтягуються до сцени – тут сьогодні виступають як місцеві колективи, так і запрошений гість – лідер гурту “Плач Єремії” Тарас Чубай. Він приїхав із України спеціально на фестиваль. І гості, і учасники затягують разом “Стрічка за стрічкою” – Манхеттен наповнюється не лише жовто-синіми прапорами, а й українською музикою.